Позичили гроші й не повернули: Верховний Суд пояснив, коли загрожує в’язниця

Позичили гроші й не повернули: Верховний Суд пояснив, коли загрожує в’язниця

Українців можуть притягнути до кримінальної відповідальності за неповернення позичених грошей, навіть якщо борг оформлений звичайною розпискою. Верховний Суд пояснив, за яких обставин прострочена позика перетворюється на шахрайство та чому навіть рішення цивільного суду не захищає боржника від кримінального провадження.

У постанові від 19 лютого 2026 року Верховний Суд розмежував звичайне невиконання боргових зобов’язань і шахрайське заволодіння коштами. Вирішальне значення має не сам факт неповернення грошей, а наміри людини на момент отримання позики.

Якщо позичальник від початку не планував повертати кошти, а розписку використав лише для того, щоб переконати іншу людину передати гроші, такі дії можуть мати ознаки шахрайства.

Водночас зовсім інша ситуація виникає, коли боржник справді збирався виконати домовленість, але згодом зіткнувся з фінансовими труднощами. Саме по собі порушення строків повернення позики не є доказом злочину.

Наприклад, людина могла втратити роботу, закрити власний бізнес або зіткнутися із серйозними проблемами зі здоров’ям. Якщо саме ці обставини завадили повернути гроші, суперечка зазвичай належить до цивільно-правових відносин.

Проте правоохоронці можуть звернути увагу на поведінку позичальника після отримання коштів. Однією з можливих ознак обману є ситуація, коли боржник раптово зникає та припиняє будь-яке спілкування з кредитором.

Зокрема, підозри можуть виникнути, якщо людина перестає відповідати на телефонні дзвінки, блокує того, хто позичив гроші, або змінює місце проживання, щоб уникнути контакту.

Ще однією обставиною, яка може свідчити про шахрайський намір, є одночасне отримання позик від багатьох людей. Особливо якщо боржник використовує однакові пояснення та обіцянки швидкого повернення грошей.

Також під час розслідування можуть враховувати фінансове становище позичальника на момент отримання коштів. Якщо людина бере значні суми, не маючи роботи, доходів або майна для їх повернення, це може стати додатковою підставою для перевірки.

Однак жодна з таких обставин окремо не доводить шахрайства. Слідчі та суд повинні оцінювати всю сукупність доказів, щоб встановити, чи існував умисел заволодіти чужими грошима ще до укладення домовленості.

Важливе значення має й те, що цивільне та кримінальне провадження можуть існувати незалежно одне від одного. Навіть якщо кредитор уже виграв суд про стягнення заборгованості, він не втрачає права звернутися до поліції із заявою про можливе шахрайство.

Цивільний суд вирішує питання повернення грошей, тоді як правоохоронні органи перевіряють обставини їх отримання. Зокрема, слідство має встановити, чи вводив позичальник кредитора в оману та чи планував повертати борг.

Якщо буде доведено, що людина заздалегідь мала намір незаконно заволодіти коштами, її дії можуть кваліфікувати за статтею 190 Кримінального кодексу України. Конкретна відповідальність залежатиме від установлених обставин правопорушення.

Для захисту своїх прав кредитору необхідно зберегти розписку, підтвердження передавання грошей та листування з боржником. Ці докази можуть допомогти встановити умови позики, поведінку сторін і справжні обставини отримання коштів.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *