В Україні працівники окремих професій можуть отримати до 35 календарних днів додаткової щорічної відпустки через особливий характер роботи. Таке право передбачене не лише для тих, хто займається фізично важкою працею, а й для деяких офісних працівників, зокрема тих, хто регулярно працює за комп’ютером.
Право на додатковий відпочинок регулює стаття 8 Закону України «Про відпустки». Адвокат Роман Коган пояснив, що підставою можуть бути підвищене нервово-емоційне та інтелектуальне навантаження, особливі умови праці або ризики для здоров’я.
Однак самої скарги на стрес чи перевтому недостатньо для отримання додаткових вихідних. Посада або характер виконуваної роботи повинні відповідати вимогам законодавства, а фактичні умови праці мають підтверджувати право на відпустку.
Перелік відповідних професій міститься в додатку 2 до постанови Кабміну №1290. Залежно від конкретної роботи максимальна тривалість додаткової відпустки може становити до 35 календарних днів.
Серед працівників, які можуть претендувати на такий відпочинок, є лікарі закладів охорони здоров’я, водолази, газорятівники та дезінфектори. Також урядовий перелік охоплює роботу на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах.
Через це право на додаткову відпустку за певних умов можуть мати бухгалтери, секретарі, кадровики та системні адміністратори. Однак сама назва посади ще не гарантує надання додаткових днів відпочинку.
Важливе значення має фактичний час роботи за комп’ютером. Щоб відповідний робочий день врахували під час визначення права на відпустку, працівник повинен виконувати таку роботу щонайменше половину встановленої тривалості робочого дня.
Облік зайнятості у відповідних умовах повинен вести роботодавець. Саме ці дані використовують для визначення тривалості додаткової відпустки.
Конкретну кількість днів встановлюють колективним або трудовим договором з урахуванням фактичної зайнятості працівника. Тому навіть за однакових посад тривалість відпочинку може відрізнятися.
Окрема норма передбачена для працівників із ненормованим робочим днем. Вони можуть отримувати до семи календарних днів додаткової щорічної відпустки, якщо відповідна посада чи робота визначена колективним договором або угодою.
Під час розрахунку тривалості відпустки враховують стаж, який дає право на додатковий відпочинок. Зокрема, до нього включають час щорічної основної та відповідних додаткових відпусток, але не зараховують періоди відпустки без збереження заробітної плати.
Адвокат Роман Коган звернув увагу на важливу відмінність між додатковими відпустками за особливий характер праці та за шкідливі чи важкі умови. Для першого виду відпустки проведення атестації робочого місця законодавство не вимагає.
Водночас під час воєнного стану діють спеціальні норми Закону №2136-IX. Вони передбачають особливості надання щорічних додаткових відпусток, зокрема можливість їх надання без збереження заробітної плати та перенесення невикористаних днів на період після припинення або скасування воєнного стану.
Для окремих категорій педагогічних і наукових працівників законодавство встановлює винятки. Крім того, роботодавці мають спеціальні повноваження щодо відпусток працівників, залучених до виконання критично важливих завдань.
Зокрема, відмовити в наданні відпустки можуть працівникам об’єктів критичної інфраструктури, підприємств оборонного виробництва та тим, хто виконує мобілізаційні завдання. Окремі обмеження можуть стосуватися також використання невідгуляних днів щорічного відпочинку.
Якщо роботодавець відмовляє у додатковій відпустці, працівнику рекомендують подати письмову заяву та зберегти підтвердження її отримання. Також варто попросити письмове пояснення причин відмови.
Для захисту своїх прав можуть знадобитися посадова інструкція, трудовий і колективний договори та документи про облік робочого часу. Додатковими доказами можуть бути графік відпусток і листування з роботодавцем.
У разі порушення трудових прав працівник може звернутися до профспілки, Державної служби України з питань праці або суду. Однак самовільно залишати роботу через незгоду з відмовою у відпустці адвокат не рекомендує.
У судовому спорі працівник повинен підтвердити обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а роботодавець — обґрунтувати свої заперечення. Якщо необхідні документи перебувають у роботодавця й самостійно отримати їх неможливо, можна звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.
Під час воєнного стану законодавство також дозволяє збільшувати тривалість робочого тижня до 60 годин для визначених категорій працівників. За загальним правилом нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, а понаднормову роботу оплачують у підвищеному розмірі — не менш ніж за подвійною годинною ставкою.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь